Міф про печеру у "Державі" Платона: Відтворення істини у світі ілюзій

Один з найвидатніших та найглибших міфів у філософії — міф про печеру, який Платон привів у своїй праці "Держава", залишається одним із найцікавіших і образних способів пояснення філософських концепцій.

Міф про печеру — Вікіпедія
"I. — Зробивши це, — сказав я, — уподібни, будь ласка, нашу людську природу з огляду на розумову культуру і її відсутність ось до якого стану... Уяви собі, що люди ніби перебувають у підземному, подібному до печери помешканні, до якого на всю ширину печери веде відкритий для світла вхід. Люди сидять тут ще з дитинства, мають скуті кайданами ноги й шию, тож рушитися з місця вони не можуть і дивляться лише просто себе, бо повернути голову їм не дозволяють кайдани. Згори і здалеку падає на них світло вогню, до якого вони обернені плечима, а між вогнем і кайданниками проходить вгорі дорога, паралельно до якої, уяви собі, вибудуваний невисокий мур, що нагадує перегородку, яку штукарі встановлюють перед глядачами і над якою показують своє мистецтво .

 — Уявляю, — мовив Главкон.

 — Тоді уяви собі, що уздовж цього муру люди носять всілякі витвори, тримаючи їх так, щоб вони були видні зверх огорожі: тут і статуї, і всілякі зображення інших живих істот, виконані з каменю і дерева. І, певна річ, що одні люди при цьому розмовляють, інші — мовчать.

 — Дивний же ти малюєш образ і дивних кайданників! — вигукнув він.

 — Подібних до нас, — сказав я. — Бо, передовсім, невже ти думаєш, що такі люди могли б бачити ще щось — своє чи чуже, окрім тіней, які кидає вогонь на протилежну стіну печери?

 — Як вони можуть бачити щось інше, коли все життя ніхто з них голови не поверне?

 — А якщо йдеться про речі, які проносять за муром? Хіба не так само?

 — Та так.

 — І якби вони могли розмовляти один з одним, то як, на твою думку, чи не були б вони впевнені, що назвами окреслюють саме те, що мають перед собою, що бачать?

 — Безперечно.

 — І що? А коли б у тій в’язниці від протилежної стіни ще й відлунювало все, що б не сказали люди за муром, тоді як? Чи /210/ в’язні пов’язували б ті звуки з кимось іще, окрім тіні, яка промайнула перед ними?

 — Присягаю Зевсом, ні, — відповів він.

 — У всякому випадку, — додав я, — вони сприймали б за істину не що інше, як тільки тіні певних предметів.

 — Ясна річ, — погодився він.

 — Приглянься-но, — продовжував я, — до їхнього визволення з кайданів та зцілення від нерозумності. Тобто, як би це виглядало, якби з ними цілком природно сталося щось подібне. Щоразу, коли б з когось знімали кайдани, змушували б раптом підвестись і повернути шиєю, пройтись, подивитись на світло, він робив би все це з великою мукою, у нього боляче миготіло б в очах, і він не міг би дивитися на предмети, тіні яких раніше бачив. Як гадаєш, що б він сказав, коли б хтось почав його запевняти, що тоді він спостерігав усілякі дрібниці, а тепер наблизився до буття і звернувся до правдивіших з існуючих речей, отже й бачить усе правильніше; та ще коли б йому показували предмети, які мерехтять перед ним, і змушували б відповідати на запитання: що то таке? Хіба тобі не здається, що це завдало б йому неабиякої муки і він подумав би, що те, що бачив перед цим, значно правдивіше від того, що йому показують тепер?"

У цьому міфі Платон розповідає про групу людей, що ув'язнені в печері з самого народження. Вони спрямовані лише на стіну печери, де відбиваються тіні об'єктів, що проходять перед вогнем, розташованим за спиною в'язнів. Ці тіні стають для них реальністю, але у міфі зазначено, що існує можливість вийти з печери та побачити справжню реальність.

Символіка міфу відображає ключові філософські ідеї Платона. В першу чергу, печера представляє світ сенсорних сприйнять та ілюзій, які ми сприймаємо у повсякденному житті. Тіні, що відбиваються на стінах печери, відображають наші обмежені уявлення про реальність, яка для нас стає лише відображенням справжньої істини.

Вихід з печери та пізнання справжньої реальності представляє собою філософське пробудження. Людина, яка здатна піднятися над ілюзіями, може досягти істини та відкрити собі нові горизонти знань та розуміння.

Міф про печеру у "Державі" Платона залишається вічно актуальним, нагадуючи нам про необхідність критичного мислення та пошуку істини в світі, що навколо нас. Це запрошення відкрити очі та поглянути за межі звичайного, у напрямку пізнання справжньої сутності реальності.

Новий Акрополь Франківськ - Платонівська печера - древній міф про  сучасність «Міф про печеру» - це фрагмент 7-ї книги твору Платона  «Держава». Там розповідається про в'язнів, які живуть у печері. Вони думають